Участь антиоксидантної системи saccharomyces cerevisiae у горметичному ефекті пероксиду водню

Гормезис– стимуляція будь-яких систем живих організмів зовнішніми впливами, інтенсивність яких є недостатньою для прояву шкідливих наслідків. Відомо, що сублетальні концентрації пероксиду водню або сполук, які генерують супероксид-аніон, збільшують стійкість клітин дріжджів до летальних доз цих оксидантів унаслідок індукції захисних ферментів .
2

МЕТА: оцінити участь антиоксидантної системи клітин дріжджів S. cerevisiae у горметичному ефекті пероксиду водню.
ЗАВДАННЯ:
1. Дослітиди виживання клітин S. cerevisiae, попередньо культивованих з сублетальними концентраціями пероксиду водню, при дії на них високих концентрацій Н2О2;
2. Дослідити життєздатність клітин S. cerevisiae різних штамів (YPH250, ∆SOD1∆SOD2, YTT7, YIT2), за дії різних концентрацій Н2О2.
3

Культуру дріжджів вирощували в середовищі YPD: 2 % глюкози, 2 % пептону, 1 % дріжджового екстракту, для створення умов стресу додавали різні концентрації пероксиду водню.
Дослідну культуру для крапельного методу поділили на такі групи:
І ‒ контроль – клітини культивували без додавання Н2О2;
ІІ ‒ клітини культивували з сублетальними концентраціями Н2О2: 0,1; 0,15; 0,2 мМ;
ІІІ ‒ клітини культивували з 50 мМ Н2О2;
IV ‒ клітини спочатку культивували з сублетальними концентраціями Н2О2: 0,1; 0,15; 0,2 мМ
(передатаптація); потім піддавали дії
сильнішого стресу, індукованого 50 мМ Н2О2.
УМОВИ КСПЕРИМЕНТУ
4

Для визначення життєздатності клітин методом колонійутворюючих одиниць експериментальну культуру досліджуваних штамів ділили на дванадцять груп. Одну залишали як контроль, до інших додавали різні концентрації пероксиду водню: 0,001; 0,025; 0,05; 0,1; 0,15; 0,2; 0,25; 1; 2,5; 10; 50; 100 мМ.
5

6

7

8

9

10

11

12

ВИСНОВКИ:
Виживання клітин дріжджів S. cerevisiae, попередньо інкубованих з сублетальними концентраціями пероксиду водню, збільшується при наступній їх інкубації з летальними концентраціями Н2О2.
Явище гормезису сильніше виражене у штамів S. cerevisiae дефектних за генами основних антиоксидантних ферментів ніж у вихідного батьківського штаму.
13